Є люди, які потрапляють у журі через зв’язки. А є ті, кого запрошують, бо в певний момент розуміють: без такої людини оцінка буде неповною. Денис Гончар, впевнені, належить до других.

У 2021 році він очолив експертну панель Національної Премії «Знак Якості – Україна», в категорії міжнародного права та прав людини. Не рядовий суддя – голова. Той, хто координує роботу інших експертів і підписується під фінальними рекомендаціями. Це вагома різниця.

Щоб зрозуміти, чому саме він, варто трохи відмотати назад. Гончар закінчив Інститут міжнародних відносин КНУ імені Шевченка, потім аспірантуру в Інституті держави і права НАН України. Викладав в одному із національних університетів – і не просто читав лекції, а розробляв навчальні програми, занурювався в імплементацію стандартів ICAO у національне законодавство. Це не зовсім типовий шлях для правника, і саме тому, цікавий.

Але справжнє, мабуть, почалося з 2014-го. З того часу він працює головним юридичним консультантом організації «Advanced Legal Initiatives» – на волонтерських засадах, що теж про щось говорить. Його робота там – не консультації в кабінеті. Це збір доказів, встановлення зв’язків між конкретними подіями і конкретними втратами, підготовка матеріалів для судів різного рівня: національних, ЄСПЛ, інвестиційних арбітражів, тощо. Він знає, як виглядає справа зсередини, коли на кону не абстрактні норми.

Саме цей досвід і є ключовим. Категорія, яку він очолив у рамках Премії, стосується якраз того, з чим він працює роками. Оцінювати тут треба не красиво оформлені заявки, а глибину правової аргументації, реальну міжнародну практику, обґрунтованість кейсів. Для цього потрібна людина, яка сама через це проходила, не в теорії, а на практиці.

Суддівство в таких конкурсах часто сприймають як почесну, але доволі церемоніальну роль. В його випадку – навряд. Аналітичний підхід, дисципліна доказів, звичка перевіряти все по суті, а не за формою. Ці речі з академічного та практичного досвіду не зникають на засіданні журі.

Його участь у Премії 2021 року – це не підсумок кар’єри і не нагорода за вислугу. Це, мабуть, просто логічна точка на певному відрізку шляху. Того, хто давно зрозумів: право – це не тільки тексти договорів. Це ще й уміння добитися, щоб ці тексти щось змінювали в реальному житті.